У відеокліп "Новий сезон" увійшли фотографії подій 2009 року.
Тривалість: 2:57 хв.
Саундтрек: James Dooley — Trinity

Перший матч нового сезону став початком чергової сторінки історії біло-синього фанатського руху і вже яскраво продемонстрував, які труднощі та яке ставлення очікують на нас у подальшому житті. Після бізнесово-бюрократичних негараздів нагорі місцем зустрічі таки було обране місто Суми, одразу ж стали пробивати можливі варіанти як дістатися місця призначення. Через відсутність багатьох з наших хлопців у місті та від’їзди на літній відпочинок не вдалося узгодитись та вписатися кудись усім разом, тому 6 чоловік поїхали басом разом с UF та Т-с, ще п’ятеро відправились на тягах у п’ятницю ввечері. Проблем додала ситуація із тікетами на матч – у фан-клубі їх парили по 60грн (замість анонсованих 50), при цьому вимагали паспортні дані, тому багато хто з киян вирішував як потрапити на стадіон вже на місці.
Отже, у суботу вранці ми вирушили на басі у напрямку Сум. Після того як в’їхали в Сумську область, почали зустрічатися численні пости, один з яких нас зупинив. Діалог нашого водія з акабом дуже потішив)): «Кого везете? Фанати? – Та ні, ваші сослуживці… - (пауза) щось дуже молоді… - Ну нічо…»))) Рухаємось далі, від інших киян, які виїхали басами раніше, по телефону дізнаємося, що на в’їзді в Суми усі підряд баси зупиня.ть та шманають, і потім під конвоєм везуть в фан-зону. Щоб не сидіти весь день в оточенні беркутів, вирішуємо зупинитися в Ромнах біля річки та відпочити там кілька годин. Приїхали на місцевий пляж, де зустріли ще один колектив біло-синіх. Ми залишили бас та розбрелися хто куди – хтось залишився відпочивати біля річки, хтось пішов скупляти рідину різного градусу в найближчих магазинчиках, інші вирушили прогулятися містом.

Надруковоно нову партію стікерів на Суперкубок, до якої увійшли найкращі наліпки з минулих колекцій та нові макети спеціально до матчу. Ціна 2 грн за 5 штук, звертатися в ICQ 403-392-193

Останнім часом конфліктна ситуація між фанами київського Динамо і офіційним фан-клубом загострилась настільки, що лідери біло-синього руху прийняли рішення про розірвання стосунків з цією організацією. Основними причинами стали фінансові махінації і тиск на лідерів руху. Кожен повинен самомтійно прийняти рішення де йому продовжувати насолоджуватись матчами ВКДК і падтримувати славетний клуб, але практично всі угрупування як ультрас так і хуліганів вже заявили про те, що з наступного сезону вони будуть на іншій трибуні. Ми готові пожертвувати деякими зручностями в плані організації перформансу і проносу атрибутики на стадіон заради власної свободи і незалежності.

Прийшовши ввечері на вокзал і зрозумівши, що більше нікого з фанів ВКДК ми не зустрінемо, пішли до свого вагону. Але на щастя по дорозі зустріли ще одного фанів нашого Славетного Клубу. Дізнавшись в якому вагоні він їде, пішли до своїх апартаментів. Поспілкувавшись деякий час, було вирішено лягти спати, адже приїжджали ми дуже рано!
До Львова ми приїхали рано вранці. Відразу ж пішли дізнаватися про дешевший маршрут до міста Добромиль, ніж той, що нам пропонували водії маршруток та таксі.
Здобувши потрібну нам інформацію, вирішили зустріти інших фенс з Києва. Після чого усі разом пішли перекусити та прогулятися містом.
Вирішили, що до пункту призначення будемо добиратися цікавішим маршрутом, ніж прямою маршруткою до Добромиля, вирушили до приміського вокзалу, де на нас вже чекав друг-львів’янин. Зайшовши до потяга зустріли ще декілька дівчат та хлопців зі столиці. В вагоні на нас вже чекали «фанати Юрія Луценка». Спитавши нас про кількість киян, які збирались відвідати «симпозіум» в Добромилі, акабер ледь не посивів, коли почув про кількість у дві тисячі.
Добравшись до міста Самбір, пересіли на автобус до Добромиля, до якого потрібно було їхати більше години. Вийшовши на кінцевій зупинці, одразу ж попрямували до стадіону, сподіваючись, що підтримаємо команду на розминці. Але не так склалося, як ми хотіли.

Це був виїзд, який не можна було не пробити, тому в Донецьк ми поъхали майже усім складом. Було прийняте рішення спочатку добратися до Дніпра, а вже звідти собакою добиратися до кротограда. Так сталося, що у всіх були верхні полки, тому пасажири весь час скаржилися провіднику, що ми не на своїх місцях, заважаєм спати і т.д., проте результатів це не принесло)
Уранці вже були в Дніпрі. Відразу ж пішли, звичайно, в Пузату Хату. Цей склад вже став культовим серед виїздюків. Там зустріли багато киян.
Потім прогулянка набережною. Після цього зявилася можливість відвідати Арену Дніпро, де Ю-н нам обіцяв провести екскурсію. Що й казати, вражає - таке враження склалося у всіх присутніх там киян. Акустика просто супер, відкидні стільці, що дозволяє шизіти прямо в проходах і т.д.
Після обідою вирушили в Донецьк. Шмон при вході на Стад де Крот був серйозним. Залазили куди тільки могли. Та все ж дещо пронести вдалося) Виїздний склад був дуже якісним, тож шансів щось зробити зі звуком на свою користь у суперників не було. Заряди лунали чітко та злагоджено. Кроти щось теж намагалися зарядити, але це лише було видно за рухами рук. Після забитого мяча в наші ворота, на бігові доріжки полетів страб. Це була лише репетиція Потім наші забивають у відповідь. Гол не зараховано... Але все одно горять фаєра, слем, нереальна радість. Фаєра летять на бігові доріжки, спалахують рекламні щити за воротами. Це вам не дим, і 2,5 страби на виїздному секторі в Києві... «Они сами виноваты, нех нам было гол забивать» (с)

До Луганська кияни добралися потягами унеділю вранці. Відразу на пероні "сірі" зупиняли групи студентів, і розпитували про ціль їхнього візиту додому. Напевно, когось шукали. Кияни без особливих проблем в супроводі луганчан і навіть дніпрян залишили вокзал.
Погулявши містом, дібралися до місцевого аналога «Пузатої Хати». Перекусивши, попрямували до стадіону «Авангард». Поруч із стадіо відбулася товариська гра між представниками місцевої ультри, та гостями з столиці. Незважаючи, на втому і всі інші наслідки перебування в тязі, під час виїзду, кияни здобули перемогу з рахунком 2-0.
На стадіо потрапили хвилин за 30 до гри. Шмон особливим назвати не можна. Розвісили виїзні банери Ultra Fazione, KCS, BBR та Viva Kyiv. Також був присутній Мишака, і цей факт вже не залишав суперникам жодних шансів. На секторі зібралося приблизно 44 суппортери, були присутні наші друзі з Дніпра. Звичайно, хотілося, щоб нас було принаймі вдвічі більше, але свята, шашлики, бла-бла-бла і ще щось зробили свій внесок... Та кожен сам має обирати пріоритети.

Сьогодні, 26 квітня 2009 року, нашому ультрас - угрупуванню Kyiv City Supporters виповнюється один рік!
Рівно рік тому невелика група людей, які вже не перший сезон перебували у фанатському русі, уперше зібралася як єдина команда, заради того щоб разом підтримувати улюблений клуб та об’єднати навколо себе таких самих активних, креативних, цілеспрямованих людей. Саме так і було створено KCS. Ми почали ходити разом на домашні матчі, разом пробивати виїзди, поступово до нас почали долучатися нові люди, і вже із початком сезону, який наразі добігає закінчення, розпочалася наша активна діяльність. Замість легкого та безтурботного шляху компанії, яка разом ходить на футбол, ми обрали інший шлях, нелегкий, але такий цікавий та захопливий – шлях ультрас.
Звісно, для ультрас-угрупування один рік – строк дуже не значний, і ми прагнемо розвиватися швидкими темпами й надалі, реалізовувати свій потенціал та працювати на благо біло-синього руху. У нас великі плани на майбутнє, багато цікавих ідей, і ми впевнені, що здатні усі разом досягти значних успіхів! Ми завжди відкриті для нових людей, якщо ти бажаєш бути таким як ми – приєднуйся!

До Кривого Рогу ми прибули у неділю вранці. На вокзалі ніяких пожвавлень в зв’язку з цією подією не відбувалося. На маршрутках спокійно покинули його. У всіх викликало велике зацікавлення місцеве метро. Взагалі-то це і не метро, а швидкісний трамвай з декількома підземним станціями, головна пам’ятка архітектури та історії міста.
Біля сектору почали збиратися десь за годину до гри, запустили нас хвилин за 15 до старту. З проносом банерів ніяких питань не виникло. На решітці були розвішені виїзні банери Ultra Fazione, KCS, наших друзів (подруг ) з Дніпра. Також було 2 банера присвячених трагічній та сумній події, що напередодні відбулася в Одесі...
Гру розпочали з хвилини мовчання... На секторі зібралося 50-60 чоловік. Серед них дівчата та хлопці з Дніпра та штук 5 красунь-криворіжанок, які вболівають за Великий Клуб. Старалися заряджати без пауз, проте давалася взнаки мала кількість людей на секторі. Місцевих прихильників було чутно декілька разів.
Після гри всіх відвезли на вокзал. З гравців лише Богуш подякував за підтримку. Іншим, напевно, важко було підійти до іншого кінця поля...

Время летит, меняются стили игры, команды на пьедесталах, стадионы, правила, футболисты, даже фанаты и те меняются с различной прогрессией, либо регрессией. К сожалению, все перемены не к лучшему, и кругом виною система мировоззрений современного человека, все стали слабаками и зависимы от денег. Но оказывается, не все хотят с этим мириться, и многие фанатские объединения это доказывают. В последнее время очень часто появляется фраза Against Modern Football. Что она в себя вкладывает, спросите вы?

Вот один из ответов:

AGAINST MODERN FOOTBALL - это общеевропейская идея фанатов, которые противятся ПОТЕРЕ ЦЕННОСТЕЙ в футболе.
для тех, кто против
- засилья денег
- того, что футболисты играют ТОЛЬКО за деньги, а не за цвета клуба
- того, что футбол - стал просто игрушкой и инструментом в руках олигархов и политиков