Це був виїзд, який не можна було не пробити, тому в Донецьк ми поъхали майже усім складом. Було прийняте рішення спочатку добратися до Дніпра, а вже звідти собакою добиратися до кротограда. Так сталося, що у всіх були верхні полки, тому пасажири весь час скаржилися провіднику, що ми не на своїх місцях, заважаєм спати і т.д., проте результатів це не принесло.
Уранці вже були в Дніпрі. Відразу ж пішли, звичайно, в Пузату Хату. Цей склад вже став культовим серед виїздюків. Там зустріли багато киян.
Потім прогулянка набережною. Після цього зявилася можливість відвідати Арену Дніпро, де Ю-н нам обіцяв провести екскурсію. Що й казати, вражає - таке враження склалося у всіх присутніх там киян. Акустика просто супер, відкидні стільці, що дозволяє шизіти прямо в проходах і т.д.
Після обідою вирушили в Донецьк. Шмон при вході на Стад де Крот був серйозним. Залазили куди тільки могли. Та все ж дещо пронести вдалося. Виїздний склад був дуже якісним, тож шансів щось зробити зі звуком на свою користь у суперників не було. Заряди лунали чітко та злагоджено. Кроти щось теж намагалися зарядити, але це лише було видно за рухами рук. Після забитого мяча в наші ворота, на бігові доріжки полетів страб. Це була лише репетиція Потім наші забивають у відповідь. Гол не зараховано. Але все одно горять фаєра, слем, нереальна радість. Фаєра летять на бігові доріжки, спалахують рекламні щити за воротами. Це вам не дим, і 2,5 страби на виїздному секторі в Києві... «Они сами виноваты, нех нам было гол забивать»(с)
Потім починають горіти пластикові сидіння. Висота полумя сягає 2 метрів.
Після гола на початку тайма, догорають залишки піро. Кротів взагалі не чути. Ну і під кінець трапилося де, чого не мало статися. Тож ми програли. По звуку, по візуалці, за стадіо і на ньому ми перемогли, але не на зеленому прямокутнику...
Тож лише слід подякувати команді за цей сезон, і побажати успіхів у наступному.