Багатьма очікуваний виїзд до міста Лева, плюс передостанній, і як висновок-виїхало близько 7 сотень киян.
Виїзд хоч і пробивався не прямим потягом до Львову, маршрут був досить зручний. До міста N добиралося чимало хохлів. Колектив в потязі підібрався душевний, тому дорога сумною не була-постійні переміщення із вагону до вагона, піротехника на станціях, істерика провідників...
Вищезгадуванне місце N зустріло нас темрявою, кількома місцевими на вулицях, холодом та всім зачиненим. Пройшовшись хвилин 20 куди очі дивились, все на що натрапили-якесь закрите паті, можливо у центрі міста, на яке 20-30 рил, звичайно, не впустили. До потягу залишалось не так багато часу,тому вирішено було повернути назад до вокзалу.
Дорога до Львова була спокійною і нічим не відзначилась,тому всі з нетерпінням чекали на прибуття.
Приїхавши до міста, пішли поїсти та відпочити звичайно ж у ПХ, яке у нашому місті може стати рідкістю або взагалі не стати. Далі прогулянка центром,відвідування Криївки. Оскільки до матчу залишалось досить багато часу,трохи розділились хто куди гуляти по чудовому місту,тим паче,що погода цьому дуже сприяла- +20 на вулиці,жодної хмарки, у той час,як у Києві безпросвітна злива та холод. Особливо запамятався краєвид з Ратуші.
На Площі організовано почали збирати гроші за квитки та записуватись, а після - марш киян до стадіо. Спочатку все було досить непогано: багато димів,гучні та злагоджені заряди всієї колони. Але потім чи то пропав ентузіазм разом із закінченням димів, чи то спека та втома давалась взнаки-на підході до стадіо все було тихо.
На секторі порадувала кількість банерів (в тому числі ПРАВильних), хоч і не всі, але більша частина людей була у білому. На початку матчу заряди якось йшли, після перерви з людей неможливо було витрясти якісну шизу і якусь активність, верхня частина сектору повністю "мертва". Лише наприкінці щось вимальовувалось у плані гучності, але синхронність неособливо радувала. Команда теж не радувала нічим і навіть незважаючи на те,що вхід до роздягальні вже ПІД САМИМ ГОСТЬОВИМ, до сектору підійшли лише Шовковський та Несмачний. Всі інші або плескали у долоні йдучи у роздягальню, або навіть не дивилися у нашу сторону.
Дорога додому нічим особливим не запамяталася. Попереду залишився лише 1 виїзд.... Який і стане вирішальним...