Останній бойовий виїзд цього чемпіонату для біло-синіх вібдувся до Запоріжжя.
Зручних шляхів потрапляння до такого чудового міста було декілька. Вибравши найоптимальніший з них, основна частина киян майже без проблем добралася до кінцевої точки призначення. (Іншим виїздни поталанило менше, і їм довелося чекати початку гри під щільним наглядом...) Зібравшись на затишній галявині почали чекати гостинних господарів. Почекавши декілька годин, і в результаті, нікого не дочекавшись, гості з зарядами вирушили до стадіону. Вже біля самого сектору почалися проблеми з проходом. Безпека господарів почала вимагати різних листів, дзвінків, дозволів, вірчих грамот і т.д. від якихось офіцерів безпеки "Динамо" (Київ). Врешті-решт з горем навпіл почали продавати квитки киянам. Цей процес, а також повільний шмон гостей призвів до того, що лише на 35 хвилині гри ми потрапили на сам сектор.
На секторі киян зібралося близько 250 чоловік. Шиза нічим особливим не запам'яталася. "Бомжів" теж майже не було чутно. Наприклад, в 2009 році їх сектор виглядав і звучав набагато цікавіше і веселіше.
На початку 2го тайму запалюється один нещасний димок, через який потім хвилин пять 2 сторони переливали з пустого у порожнє. Також у 2му таймі проводився безпощадне лупцювання армійським ремнем - перевід тих хто відкатав 10ку і запалення чогось там під "Лягає день..." Лише під кінець гри, коли кияни стали по торсу, пішли гучні та злагоджені заряди... Команді це не допомогло. З гравці до трибуни підійшли лише Гусєв та Шовковський.
Після матчу довго на секторі нас не тримали, зате не забули загрузити, кого в спринтер, когось у совкове одоробало, потримати там, і відвезти на вокзал, на безкоштовно влаштовану виставу - перекрили всі входи-виходи з перону і, як стадо, пустили туди "пастись". Дощ, потім град, холод, аж 1 магазин на сотню або більше людей - нікого нічого не хвилює. Закінчився дощ і, лише потім, так вчасно, нас пустили у залу очікування. Буфетчиця не вірила своєму щастю, бо її послугами користувалися всі, бо знову вибір був невеликий - заблокували і залу очікування. Але чи то потім набридло слідкувати за всіма, чи ще щось, але з вокзалу повиходили всі хто хотів. Або майже всі)))
Затарившись необхідним провіантом, ми сіли у тягу та без пригод доїхали до Великої Столиці cвіту.
Зручних шляхів потрапляння до такого чудового міста було декілька. Вибравши найоптимальніший з них, основна частина киян майже без проблем добралася до кінцевої точки призначення. (Іншим виїздни поталанило менше, і їм довелося чекати початку гри під щільним наглядом...) Зібравшись на затишній галявині почали чекати гостинних господарів. Почекавши декілька годин, і в результаті, нікого не дочекавшись, гості з зарядами вирушили до стадіону. Вже біля самого сектору почалися проблеми з проходом. Безпека господарів почала вимагати різних листів, дзвінків, дозволів, вірчих грамот і т.д. від якихось офіцерів безпеки "Динамо" (Київ). Врешті-решт з горем навпіл почали продавати квитки киянам. Цей процес, а також повільний шмон гостей призвів до того, що лише на 35 хвилині гри ми потрапили на сам сектор.
На секторі киян зібралося близько 250 чоловік. Шиза нічим особливим не запам'яталася. "Бомжів" теж майже не було чутно. Наприклад, в 2009 році їх сектор виглядав і звучав набагато цікавіше і веселіше.
На початку 2го тайму запалюється один нещасний димок, через який потім хвилин пять 2 сторони переливали з пустого у порожнє. Також у 2му таймі проводився безпощадне лупцювання армійським ремнем - перевід тих хто відкатав 10ку і запалення чогось там під "Лягає день..." Лише під кінець гри, коли кияни стали по торсу, пішли гучні та злагоджені заряди... Команді це не допомогло. З гравці до трибуни підійшли лише Гусєв та Шовковський.
Після матчу довго на секторі нас не тримали, зате не забули загрузити, кого в спринтер, когось у совкове одоробало, потримати там, і відвезти на вокзал, на безкоштовно влаштовану виставу - перекрили всі входи-виходи з перону і, як стадо, пустили туди "пастись". Дощ, потім град, холод, аж 1 магазин на сотню або більше людей - нікого нічого не хвилює. Закінчився дощ і, лише потім, так вчасно, нас пустили у залу очікування. Буфетчиця не вірила своєму щастю, бо її послугами користувалися всі, бо знову вибір був невеликий - заблокували і залу очікування. Але чи то потім набридло слідкувати за всіма, чи ще щось, але з вокзалу повиходили всі хто хотів. Або майже всі)))
Затарившись необхідним провіантом, ми сіли у тягу та без пригод доїхали до Великої Столиці cвіту.
