Полтава, близький виїзд, матч далеко не вдень, вибір очевидний - собаки. Зранку Дарницький вокзал зустрів чергами, встигли купити квитки завдяки хохлам, які раніше прибули і вже стояли у черзі. Собака запізнювалась та і погода потроху псувалась, але нічого не могло зіпсувати 1й виїзд за півтори місяці перерви.
2 години до Гребінки вбивали по-різному : хтось у напівпорожньому вагоні додивлявся біло-сині сновидіння, інші у забитому вагоні співали, спілкувались, сперечалися з діставучою провідницею яку все не влаштовувало, знайомилися з прекрасними незнайомками
Гребінка зустріла купою сірих на вокзалі та, і без нашої фанатської общини, величезними чергами за квитками. Встигли на собаку, але не встигли зайняти місць - вагонів 3, а продають квитків у рази 2 більше. Провідник доніс до відома інформацію, що через типу ремонт дороги, кінцевий пункт буде за станцію до Полтави. У цьому кінцевому пункті очікували неадеквату від охоронців правопорядку, але нічого такого не було, тому рушили до міста.
Перше місце відвідування ясно, що ПХ, до неї навіть мали власну охорону, яка не полінилася за нами прослідкувати до самого раю шлунка.
Поївши та трохи перепочивши, сіли у маршрутку та без проблем доїхали до центру. Місто вже кишіло помаранчевим контингентом. Посидівши у центральному парку, рушили далі до культурних місць, "лякаючись" "бойових" представників вугільної столиці України . Часу до матчу залишалось багато, тому обходили увесь центр, знову повернулись до центрального парку, знову пішли звідки йшли та вирішили посидіти у одному закладі.
Рушили до стадіо, до матчу залишалось все менше і менше часу.
Вхід до сектору у нас завжди відзначається чимось особливим - з усіх сторін його оціпили акаби, шмон на рівні, забирали навіть магніти, при вході на територію секторів знімали на відео обличчя знімаючи капюшони та головні убори О_о
А далі те, що не описати - перемога . Непогана шиза, видно що всі скучили за цим всім, добре виконаний Гімн перед початком зустрічі. У перерві традиційні переводи, тепер ще і знизу і зверху на секторі, щоб усі бажаючі не залишилися без уваги Трохи піро у 2му таймі, приємно дивувала команда, яка після кожного голу підбігала до сектору, пару разів заряджали актуальний заряд "Спасибо жителям донбасса на президента ...раса!". Рінат Ахметов може гордитися своєю командою, а особливо уболівальниками, які після 3ї банки масово почали покидати стадіо
Нагородження, салют, команда під сектором, емоції емоції емоції. "Як тебе не любити, Києве мій" при порожньому стадіо...
Вокзал, квитки, очікування собаки. Знову чудо-собака із 3ма вагонами, хто перший туди не забіг реально нещасні люди, бо людей набагато більше. Спати було неможливо через крики провідниці усю ніч по типу "Пошел нахер я сказала, от тебя воняет на весь вагон", а по іншу сторону нашого купе саме так і було.
У Гребінці 45 хвилин черги нічого не дали, але у собаку до Столиці все-таки потрапили, 2 години і ми знову вдома. Нарешті повертаєшся з виїзду із надзвичайним переможним настроєм.
2 години до Гребінки вбивали по-різному : хтось у напівпорожньому вагоні додивлявся біло-сині сновидіння, інші у забитому вагоні співали, спілкувались, сперечалися з діставучою провідницею яку все не влаштовувало, знайомилися з прекрасними незнайомками
Гребінка зустріла купою сірих на вокзалі та, і без нашої фанатської общини, величезними чергами за квитками. Встигли на собаку, але не встигли зайняти місць - вагонів 3, а продають квитків у рази 2 більше. Провідник доніс до відома інформацію, що через типу ремонт дороги, кінцевий пункт буде за станцію до Полтави. У цьому кінцевому пункті очікували неадеквату від охоронців правопорядку, але нічого такого не було, тому рушили до міста.
Перше місце відвідування ясно, що ПХ, до неї навіть мали власну охорону, яка не полінилася за нами прослідкувати до самого раю шлунка.
Поївши та трохи перепочивши, сіли у маршрутку та без проблем доїхали до центру. Місто вже кишіло помаранчевим контингентом. Посидівши у центральному парку, рушили далі до культурних місць, "лякаючись" "бойових" представників вугільної столиці України . Часу до матчу залишалось багато, тому обходили увесь центр, знову повернулись до центрального парку, знову пішли звідки йшли та вирішили посидіти у одному закладі.
Рушили до стадіо, до матчу залишалось все менше і менше часу.
Вхід до сектору у нас завжди відзначається чимось особливим - з усіх сторін його оціпили акаби, шмон на рівні, забирали навіть магніти, при вході на територію секторів знімали на відео обличчя знімаючи капюшони та головні убори О_о
А далі те, що не описати - перемога . Непогана шиза, видно що всі скучили за цим всім, добре виконаний Гімн перед початком зустрічі. У перерві традиційні переводи, тепер ще і знизу і зверху на секторі, щоб усі бажаючі не залишилися без уваги Трохи піро у 2му таймі, приємно дивувала команда, яка після кожного голу підбігала до сектору, пару разів заряджали актуальний заряд "Спасибо жителям донбасса на президента ...раса!". Рінат Ахметов може гордитися своєю командою, а особливо уболівальниками, які після 3ї банки масово почали покидати стадіо
Нагородження, салют, команда під сектором, емоції емоції емоції. "Як тебе не любити, Києве мій" при порожньому стадіо...
Вокзал, квитки, очікування собаки. Знову чудо-собака із 3ма вагонами, хто перший туди не забіг реально нещасні люди, бо людей набагато більше. Спати було неможливо через крики провідниці усю ніч по типу "Пошел нахер я сказала, от тебя воняет на весь вагон", а по іншу сторону нашого купе саме так і було.
У Гребінці 45 хвилин черги нічого не дали, але у собаку до Столиці все-таки потрапили, 2 години і ми знову вдома. Нарешті повертаєшся з виїзду із надзвичайним переможним настроєм.
