Ультрас столичного «Динамо» рішуче заперечують причетність свого друга і побратима Сергія Павличенка та його батька Дмитра до вбивства судді Зубкова і заявляють про готовність відстоювати сім’ю Павличенків, чого б це не вартувало.
Вочевидь, зараз уже немає потреби переповідати події навколо судді Шевченківського районного суду пана Зубкова, адже його вбивство - давно не новина. Проте новим поворотом у справі для нашого руху несподівано став арешт нашого побратима, Сергія Павличенка, та його батька Дмитра, і звинувачення їх у цьому вбивстві. Безумовно, вони виявились дуже зручними мішенями. Дмитро Павличенко кілька років судився за свою квартиру з фірмою «Гоойоорд», яка поступово скупила весь житловий будинок на вулиці Хмельницького, окрім квартири Павличенків. Родина не бачила підстав виїжджати з власного помешкання в центрі Києва тільки тому, що якась компанія поклала око на будинок. Незабаром почались погрози, пізніше частину з них було виконано, і у Павличенків почалось невеселе життя. Наприклад, фірма прибудовувала пожежні сходи без будь-яких дозволів, і чомусь ці сходи спирались на еркер в квартирі, через що той почав руйнуватись. Довкруж нерідко отирались якісь незрозумілі люди, почались проблеми з ЖЕКом, залякування.
Врешті, Дмитро може б і махнув рукою, продавши «Гоойоорду» квартиру, та не встиг. Попри виграний суд та апеляцію за свою квартиру, Павличенкам одного дня вручили заочне рішення про виселення вже іншого суду, Шевченківського, на засідання якого Павличенків навіть не викликали. Під постановою суду стояв підпис судді Зубкова.
За три дні Павличенків не тільки виселили, вщент зруйнувавши частину їх квартири, а й вивезли все їх особисте майно вантажівками у невідомому напрямі. Павличенки не мали де жити, майно виконавча служба і не думала повертати. Дмитро Павличенко боровся проти цього свавілля підкреслено публічно та офіційно. Він скликав прес-конференції і писав заяви у всі можливі інстанції. Так, на його біду, справа набула розголосу і Дмитро став дуже зручною фігурою для переведення стрілок.
Коли суддю Зубкова убили, за кілька днів МВС гордо доповіло про успіх у розкритті справи. За їх словами, убивцями виявились Павличенки – глава сімейства Дмитро та його син Сергій. Мотивом, стверджують у МВС, є помста. Втім, протиріч і питань у цій справі так багато, що у нас не залишається сумнівів - справу шиють білими нитками.
По-перше, суддя Зубков відзначився останнім часом мінімум трьома рішеннями, що суперечили інтересам великих будівельних компаній:
1. Постанова від 15 вересня 2010 року, завдяки якій вдалось відстояти дитячий садок №183 за адресою Пушкінська 33а, лишивши його комунальній власності – всупереч інтересам акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б»,яке мало на нього плани.
2. Постанова від 22 листопада 2010 року, в якій не лише не задовольняється позов «Інвестиційно-будівельної групи» щодо активістів, які протестували проти забудови на Гончара 17-27( там будували житловий комплекс з паркінгом), але й не визнав права забудовника на ведення будівництва.
3. Ухвала від 15 лютого 2011 року, в якій визнається, що забудова на Жовтневій лікарні(Шовковична 39\1) несе небезпеку сусіднім будівлям. Крім цього, йшлось до того, щоб визнати незаконним і сам землевідвід під це будівництво. На цей раз незадоволеним залишився «Житло-буд».
Чому, якщо слідчі розглядають можливість помсти судді, вони не розглядають варіант помсти з боку цих великих компаній? Зрештою, за свою кар’єру суддя виніс сотні постанов, кожна з яких лишала незадоволеною мінімум одну сторону в кожній із справ, тож помститись судді міг будь-хто. Єдине, що відрізняє всіх цих потенційних месників від Павличенків - відомість справи останніх; і через те вони стали проти своєї волі дуже зручною мішенню для звинувачень.
Крім того, незрозуміло, чому всупереч всім процесуальним нормам, міліцейські суди таврують Павличенків вбивцями ще до судового розгляду – невже у нас не діє презумпція невинуватості? Чому прізвище свідка давно відомо пресі, як і найдрібніші обставини справи, які вільно виголошується на брифінгах – де таємниця слідства? Чому не розглядається інших версій? Звідки цей супергерой-ліфтер, що самотужки намагався, за словами представників МВС, затримати двох людей, і які, якщо вірити слідчим, щойно вбивши суддю, не заподіяли шкоди цьому сміливому свідку? Складені за словами свідків описи підозрюваних чітко говорять, що обидвом чоловікам було по 25-30 років, у той час як Дмитру Павличенку – за 40, а його сину – всього 18, тобто під опис вони не підпадають і близько. Таких питань безліч. А щодо показів, які нібито вже дали затримані Павличенко(чи один з них) – ми всі чудово знаємо, як працює наша доблесна міліція на отримання показів; показники смертності затриманих у відділках зайвий раз це підтверджують.
Дмитро Павличенко боровся відкрито, він хотів повернути свою квартиру. Вбивство судді ніяким чином не могло повернути йому житло. І навіть якщо розглядати мотив помсти – навіщо йому мститись судді, а не представникам фірми «Гоойоорд», що протягом багатьох років пили з нього кров? Чи представникам виконавчої служби, які виселили його, вивезли все майно його родини в невідомому напрямі і зруйнували частину його квартири до фундаменту?
Павличенко-молодший, Сергій, є вболівальником «Динамо» (Київ), частиною згуртованої спільноти. Він ходив разом з нами на одну трибуну і активно підтримував клуб. Сергій – простий хлопець. Як і багато фанатів «Динамо», він регулярно займався спортом, не пив і не курив. Він – один з нас, і тому ми вважаємо справою честі допомогти його сім’ї. Після того, як Сергій і його батько Дмитро були заарештовані, мати Сергія залишилась по суті одна без житла і з 6-річною дитиною на руках. Їй доводиться зараз жити у своїх батьків, у неї немає роботи, а її чоловік та син – арештовані, їм потрібно носити передачки… Також для ведення справи необхідні декілька адвокатів і всі чудово розуміють, що це - величезні гроші, враховуючи до того ж статус справи. Мінімум, який ми зараз можемо зробити – це фінансова допомога, яка наразі потрібна на юристів та передачки. Ми зробимо все можливе, щоб Сергія та його батька звільнили. Ми не віримо в те, що це зробили вони! На місці простої київської родини може опинитись будь-хто з нас! Це ще раз доводить те, що великі гроші в нашій країні можуть все і не зупиняться ні перед чим.
Вступитись за сім’ю Павличенків повинні не лише фанати «Динамо», адже ми робимо це не просто тому, що знаємо Сергія. Родину Павличенків тупо і нахабно підставляють грошовиті дяді, а міліція не менш нахабно використовує їх в якості «стрілочників». На їх місці міг опинитись будь-який українець, тому солідаризуватись з Павличенками і вимагати справедливості повинні не лише їх друзі та приятелі, а й все українське суспільство. Можливість зіткнутись з ментівським свавіллям, замішаним на корупції – абсолютно реальна для кожного громадянина.
Захищаючи Павличенків - ти захищаєш себе!
Відновити справедливість в наших силах! Справедливість для сім’ї Павличенків!
P.S: Переказати кошти Ви можете на гаманці системи Web-money:
Z331631006138 доллар
U204325972856 гривня
R420938649172 рубль
Поповнити гаманці Webmoney можна з власних гаманців або через термінали i-box, які є в кожному місті. На терміналі треба знайти і обрати значок Webmoney. Потім треба натиснути кнопку "Поповнити гаманець" і ввести 12 цифр номера гаманця. Термінал перевірить правильність номеру і попросить вставити купюри. Після вводу купюр термінал зображує суму, яку ви ввели. Потім треба підтвердити поповнення і забрати чек.
Ультрас «Динамо» (Київ)
Вочевидь, зараз уже немає потреби переповідати події навколо судді Шевченківського районного суду пана Зубкова, адже його вбивство - давно не новина. Проте новим поворотом у справі для нашого руху несподівано став арешт нашого побратима, Сергія Павличенка, та його батька Дмитра, і звинувачення їх у цьому вбивстві. Безумовно, вони виявились дуже зручними мішенями. Дмитро Павличенко кілька років судився за свою квартиру з фірмою «Гоойоорд», яка поступово скупила весь житловий будинок на вулиці Хмельницького, окрім квартири Павличенків. Родина не бачила підстав виїжджати з власного помешкання в центрі Києва тільки тому, що якась компанія поклала око на будинок. Незабаром почались погрози, пізніше частину з них було виконано, і у Павличенків почалось невеселе життя. Наприклад, фірма прибудовувала пожежні сходи без будь-яких дозволів, і чомусь ці сходи спирались на еркер в квартирі, через що той почав руйнуватись. Довкруж нерідко отирались якісь незрозумілі люди, почались проблеми з ЖЕКом, залякування.
Врешті, Дмитро може б і махнув рукою, продавши «Гоойоорду» квартиру, та не встиг. Попри виграний суд та апеляцію за свою квартиру, Павличенкам одного дня вручили заочне рішення про виселення вже іншого суду, Шевченківського, на засідання якого Павличенків навіть не викликали. Під постановою суду стояв підпис судді Зубкова.
За три дні Павличенків не тільки виселили, вщент зруйнувавши частину їх квартири, а й вивезли все їх особисте майно вантажівками у невідомому напрямі. Павличенки не мали де жити, майно виконавча служба і не думала повертати. Дмитро Павличенко боровся проти цього свавілля підкреслено публічно та офіційно. Він скликав прес-конференції і писав заяви у всі можливі інстанції. Так, на його біду, справа набула розголосу і Дмитро став дуже зручною фігурою для переведення стрілок.
Коли суддю Зубкова убили, за кілька днів МВС гордо доповіло про успіх у розкритті справи. За їх словами, убивцями виявились Павличенки – глава сімейства Дмитро та його син Сергій. Мотивом, стверджують у МВС, є помста. Втім, протиріч і питань у цій справі так багато, що у нас не залишається сумнівів - справу шиють білими нитками.
По-перше, суддя Зубков відзначився останнім часом мінімум трьома рішеннями, що суперечили інтересам великих будівельних компаній:
1. Постанова від 15 вересня 2010 року, завдяки якій вдалось відстояти дитячий садок №183 за адресою Пушкінська 33а, лишивши його комунальній власності – всупереч інтересам акціонерного товариства відкритого типу «Д.І.Б»,яке мало на нього плани.
2. Постанова від 22 листопада 2010 року, в якій не лише не задовольняється позов «Інвестиційно-будівельної групи» щодо активістів, які протестували проти забудови на Гончара 17-27( там будували житловий комплекс з паркінгом), але й не визнав права забудовника на ведення будівництва.
3. Ухвала від 15 лютого 2011 року, в якій визнається, що забудова на Жовтневій лікарні(Шовковична 39\1) несе небезпеку сусіднім будівлям. Крім цього, йшлось до того, щоб визнати незаконним і сам землевідвід під це будівництво. На цей раз незадоволеним залишився «Житло-буд».
Чому, якщо слідчі розглядають можливість помсти судді, вони не розглядають варіант помсти з боку цих великих компаній? Зрештою, за свою кар’єру суддя виніс сотні постанов, кожна з яких лишала незадоволеною мінімум одну сторону в кожній із справ, тож помститись судді міг будь-хто. Єдине, що відрізняє всіх цих потенційних месників від Павличенків - відомість справи останніх; і через те вони стали проти своєї волі дуже зручною мішенню для звинувачень.
Крім того, незрозуміло, чому всупереч всім процесуальним нормам, міліцейські суди таврують Павличенків вбивцями ще до судового розгляду – невже у нас не діє презумпція невинуватості? Чому прізвище свідка давно відомо пресі, як і найдрібніші обставини справи, які вільно виголошується на брифінгах – де таємниця слідства? Чому не розглядається інших версій? Звідки цей супергерой-ліфтер, що самотужки намагався, за словами представників МВС, затримати двох людей, і які, якщо вірити слідчим, щойно вбивши суддю, не заподіяли шкоди цьому сміливому свідку? Складені за словами свідків описи підозрюваних чітко говорять, що обидвом чоловікам було по 25-30 років, у той час як Дмитру Павличенку – за 40, а його сину – всього 18, тобто під опис вони не підпадають і близько. Таких питань безліч. А щодо показів, які нібито вже дали затримані Павличенко(чи один з них) – ми всі чудово знаємо, як працює наша доблесна міліція на отримання показів; показники смертності затриманих у відділках зайвий раз це підтверджують.
Дмитро Павличенко боровся відкрито, він хотів повернути свою квартиру. Вбивство судді ніяким чином не могло повернути йому житло. І навіть якщо розглядати мотив помсти – навіщо йому мститись судді, а не представникам фірми «Гоойоорд», що протягом багатьох років пили з нього кров? Чи представникам виконавчої служби, які виселили його, вивезли все майно його родини в невідомому напрямі і зруйнували частину його квартири до фундаменту?
Павличенко-молодший, Сергій, є вболівальником «Динамо» (Київ), частиною згуртованої спільноти. Він ходив разом з нами на одну трибуну і активно підтримував клуб. Сергій – простий хлопець. Як і багато фанатів «Динамо», він регулярно займався спортом, не пив і не курив. Він – один з нас, і тому ми вважаємо справою честі допомогти його сім’ї. Після того, як Сергій і його батько Дмитро були заарештовані, мати Сергія залишилась по суті одна без житла і з 6-річною дитиною на руках. Їй доводиться зараз жити у своїх батьків, у неї немає роботи, а її чоловік та син – арештовані, їм потрібно носити передачки… Також для ведення справи необхідні декілька адвокатів і всі чудово розуміють, що це - величезні гроші, враховуючи до того ж статус справи. Мінімум, який ми зараз можемо зробити – це фінансова допомога, яка наразі потрібна на юристів та передачки. Ми зробимо все можливе, щоб Сергія та його батька звільнили. Ми не віримо в те, що це зробили вони! На місці простої київської родини може опинитись будь-хто з нас! Це ще раз доводить те, що великі гроші в нашій країні можуть все і не зупиняться ні перед чим.
Вступитись за сім’ю Павличенків повинні не лише фанати «Динамо», адже ми робимо це не просто тому, що знаємо Сергія. Родину Павличенків тупо і нахабно підставляють грошовиті дяді, а міліція не менш нахабно використовує їх в якості «стрілочників». На їх місці міг опинитись будь-який українець, тому солідаризуватись з Павличенками і вимагати справедливості повинні не лише їх друзі та приятелі, а й все українське суспільство. Можливість зіткнутись з ментівським свавіллям, замішаним на корупції – абсолютно реальна для кожного громадянина.
Захищаючи Павличенків - ти захищаєш себе!
Відновити справедливість в наших силах! Справедливість для сім’ї Павличенків!
P.S: Переказати кошти Ви можете на гаманці системи Web-money:
Z331631006138 доллар
U204325972856 гривня
R420938649172 рубль
Поповнити гаманці Webmoney можна з власних гаманців або через термінали i-box, які є в кожному місті. На терміналі треба знайти і обрати значок Webmoney. Потім треба натиснути кнопку "Поповнити гаманець" і ввести 12 цифр номера гаманця. Термінал перевірить правильність номеру і попросить вставити купюри. Після вводу купюр термінал зображує суму, яку ви ввели. Потім треба підтвердити поповнення і забрати чек.
Ультрас «Динамо» (Київ)
