У цьому сезоні, ні для кого не секрет, цікавих і нових виїздів для хохлів в чемпіонаті України 2: Олександрія та Одеса. Останнє залишається на осінь, поки що встигли "посмакувати" новачками №1. Оскільки всі кияни мажори, вирішили дозволити собі прям небувалу до того розкіш )))) у вигляді 3-годинної подорожі на Дніпровському експресі з кондиціонером і, до речі, встигли змерзнути. Вийшовши з цього раю до кінця дня потрапити у тотальне пекло. Пробивши маршрут, довго чекати, на жаль, як потім виявилось, у Знам*янці не довелось, і за 12 гривень та за зовсім невеликий проміжок часу доїхали до Олександрії.
Перше враження від міста - всі вимерли. Сірі кучкувались, майже весь час, тільки біля стадіо, тому робити у місті можна було все що завгодно. Але робити там зовсім нема чого - подивитись нема на що, сходити нема куди, їсти окрім "Челентано" теж немає де, ну зовсім нічого цікавого. Хіба що чи не єдина пам*ятка - величезний комуняка посеред площі.
На місце збору всі почали підтягуватись вже о 3ій дня... Продовжували далі коротати час - відпочивали на газоні, грали у карти, обговорювали виїзд до Казані. Квитків так і не дочекались, тож рушили до стадіо. Далі почалося все те, заради чого власне і їхали і те, що врятувало цей виїзд.

Марш супроводжувався саморобними димами та пітардами, на які натрапити було надзвичайно легко, оскільки видимість була понижена через чинник у 1ій частині речення Місцеві були у маленькому шоці... Одна з таких, проходячи повз з ненавистю, штовхала хохлів та на слова не скупилася.
Під сектором, під сонцем яке невтомно смажило втомлені тіла, які бажали веселощів протягом 90 хвилин, довелося ще чекати, бо не підготувалися добре до нашого приїзду і квитків ще не було. Спочатку даєш гроші - тобі квиток, потім квитки закінчились, і довелося давати тільки гроші незрозуміло на що, потім знову з*явилися квитки.
Шиза у 1му таймі, в принципі, непогана, періодично влаштовували душ по сектору, бо адський ад вбивав наповал, у 2му все взагалі на п*ятірочку - дими заполононили кожен сантиметр сектору, дихати було взагалі неможливо, всі прогавили один з голів ))) Все сприяло повній віддачі сектору. Традицією став заряд про президента, за це ми були зареспектовані місцевими антисистемщиками))
До потяга залишалось 5 годин, вирішили вбити їх десь на якомусь пляжі. Йшли довго, з годину точно, але це було варте того - тиха місцина, спілі абрикоси на деревах, шикарні пейзажі, тепла вода.

Відпочивши та чудово провівши час перед потягом ми затарились у "Сільпо". Потім побалакали з місцевим аборигеном, який з щирою любов*ю розповідав про своє чудове місто, яке нам пощастило відвідати та про те, що він колись уболівав за ДК, тепер за кротів переживає, але радів, що суперкубок цього року відправився до Києва. Доповзли до жд, тяжко давалися останні хвилини перебування у цьому містечку, у потязі повідрубалися всі без виключень...Київ