Виїзд до Харкова мав стати першою виїздною грою другого кола. Принциповий опонент, принципова гра з командою, яка вирішила, що має нахабство розраховувати на щось інше крім 0 очок в грі з ВКДК... Як завжди буває останніми роками всі кияни їхали на виїзд своїм ходом. Тобто на відмінну від різних ***-ких, ***-ків і їм подібним діячам від клуба, для яких "Динамо" є лише засобом забезпечення їхнього фінансового благополуччя, справжні вболівальники витрачають свої кошти, свій власний час та врешті-решт свою душу заради улюбленої команди.
Частина хлопців нашого колективу пробивала виїзд тягами, частина знайшла інші види транспорту. Для тих хто пробивав виїзд тягами, головною новиною став "військовий парад" в "городе сказка, городе мечте", тобто в Люботині. Бійці спецпідрозділу в повному обмундируванні і т.д. Складається враження, що якщо якісь іноземні війська захочуть захопити нашу країну, то їм навіть не доведеться вигадувати хитромудрих планів. Достатньо буде дочекатися дня гри чемпіонату України, і можна починати. Адже всі військові сили нашої держави будуть кинуті на боротьбу з головним злом нашої державами. Ні це не наркотики, не корупція, не наркоманія, не торгівля людьми. ЦЕ ФАНАТИ. На вокзалі в Харкові всіх виїздних, за доброю українською традицією, чекала "тепла" зустріч. Тобто "пакування" та відправка до РУВС. Там фотосесія і інші знаймомі для багатьох речі. Звичайно, все це суперечить Конституції України, нормам ООН і т.д. Але хто в нас на такі речі коли звертав увагу?
На вїзді до міста чергували інші загони спецпризначення. Бійці з автоматами через плеч зупиняли всі автомобілі, автобуси і т.д.
Та незважаючи на всі ці негаразди, кияни таки змогли зібратися в затишному місці Харкова, більш-менш приємно провести там час, поспілкуватися з місцевими мешканцями та переконати їх у тому, що над ними ми маємо "історичну перевагу". Місцеві проти цього особливо і не заперечували. Деякі навіть вирішили і не починати розмову, швиденько покинувши дискусійний майданчик. Ті що залишилися, теж особливо ніяких переконливих аргументів навести не змогли))
Потім в місті почался українська народна забава наших правоохоронних органів. Всіх тих кого вони могли ідентифікувати як прихильника ВКДК, відвозили на вокзал. На вокзалі вже зібралися кращі сили МВС. З собаками, в обладунках і т.д. "Клуб від вас відмовився, квитків у вас немає." Спочатку до киян вийшов якийсь представник транспортної міліції. Сказав, що він тут ні до чого, що сам в шоці, що нас сюди привезли, і що зараз приїде інший начальник і нам все пояснить. Потім зявилися ще якісь керівники харківської мілції. Щось зважено пояснити, і, головне аргументувати свої слова законами або Конституцією України в них теж не дуже виходило. А цитування фанатами ВКДК статті основного закону України "про вільне пересування територією України" їх взагалі заганяло в такий ступор, з якого вони, напевно, ще не скоро й вийдуть))
Тож киянам не залишилося нічого, як налаштувати телвізор в залі очікування на необхідний телеканал та почати дивитися гру.
Частина виїздних також дивилася гру по різних закладах міста. Створюючи там відразу відчутну голосову перевагу над місцевими відвідувачами.)) Незначній частині все таки вдалося потрапити на сам сектор...
Після закінчення переможної гри, кияни почали відбувати додому. Адже в понеділок знову всім необхідно було йти на роботу та навчання. І вже там, в напівсонному стані чекати нових виїздів, вже з можливістю переглянути гру ВКДК на власні очі.

[img][/img]