Першою виїздною грою осені стала гра в Одесі з місцевою командою. Календар сприяв гарному проведенню часу і отриманню насолоди від золотих пісків з блакитними хвилями.))
Вже з вокзалу рідного міста наші вірні "попутчики" на кожному виїзді пробивати кількість цінителей футболу на кожний вагон. Дорога туди нічим особливо не відзначилась. Хіба що провідниця залишила враження вчительки початкової школи - хотіла усіх повкладати спатоньки вже через 3 години після відправлення і сварила хуліганів за сон у кросівках.
Ближче до кінцевої мети виїзду нас знову почали перераховувати друзі у погонах, хтось мав із собою цивільну одежу і на "нєпалєвному" вийшов при прибутті, комусь пощастило менше і пакування стало неминучим. Але згодом, всіма правдами та неправдами, наша скромна делегація знову повернула собі першопочатковий вигляд. Після екскурсії історичними місцям міста вирішили на загальний збір. Там основна чатина виїздних хохлів "чекала у моря погоди". Чекання затягувалося, погода не зявлялася)) Тож було прийняте рішення йти до стадіо.
"А марш будет?" (с) Звичайно буде)) Марш відбувався з перекриттям проїжджої частини дороги та нетолерантними зарядами присвяченими місцевій команді та її прихильникам. Під час маршу кияни не могли не відвідати культову одеську вулицю Дерибасовську. Адже, "Щороку біло-сині проводять марші Дерибасовською, культовою вулицею Одеси, демонструючи таким чином історичну перевагу над принциповим опонентом". (с)
Підійшовши до стадіо хвилин за 10 до початку гри, кияни почали процес потрапляння на нього. Всього хохлів на секторі зібралося близько 4 сотень. Перфом гри були, звичайно ж, уявні фаєра, якими хохли "закидали" поле))
Після матчу, за доброю традицією, нас потримали на стадіо, під стадіо з нами теж не збирались прощатись - хтось вписався до люб'язно наданих маршруток, частина залишилась на місці і мала можливість побачити на відстані витягнутої руки/сфотографуватись на пам'ять з гравцями улюбленої команди.