Середа, восьма година вечора, зустрічаємося на вокзалі та йдемо на потяг, який на нас вже чекає. Так склалося, що до оголошення точної дати матчу прямих квитків з Києва до Одеси не було за два тижні, тому нам довелося їхати з пересадкою. Тому о півночі сходимо на станції X в пошуках місця, де можна поїсти в таких пізній час та розуміємо, що це місто-вокзал: окрім цілодового АТБ та заправки нічого в місті не працює. Тож підкріпившись ми повертаємося на вокзал та стрибаємо у наступну тягу до "перлини біля моря".
Прокинулися вже самі у вагоні на кінцевій зупинці. Вийшовши з потягу ми пішли містом шукаючи місце, де б можна підкріпитись. Знайшовши заклад ми побачили багатьох інших хохлів. Оскільки зараз діє нейтралітет, а колорадські півні збираютсья лише на Куликовому полі, ми пішли гуляти містом. Діставшись пам'ятника Дюку нарешті дізнаємося, що він зробив для Одеси та чому її називають "мамою". Далі Потьомкінські сходи, морський вокзал та дорога до пляжу, що знаходиться біля парку Шевченка.
Відпочивши трохи на пляжі, йдемо підкріпитися, щоб зустрітися з одеським хохлом, якого обставини винудили переїхати на деякий час до Одеси. З центру вже рухаємося непоспішаючи до стадіону. Далі ми подивилися як одесити зустрічають команду підсвічуючи дорогу до стадіону фаєрами. Далі заходимо на стадіон: перших майже не шмонають, але далі шмон стає жорсткішим, але все одно, якщо захочеш пронести, то це не буде проблематично.
На секторі 100-150 чоловік. Вже традиційно на початку гри відбулося виконання Державного гімну України. Була перекличка "Слава Україні!-Героям Слава!" з одеситами. Для того, щоб здобути перемогу команді не вистачило реалізації. Після зимової перерви це перший стадіон, де нас тримали більше 5 хвилин. Далі сідаємо в баси та їдемо на вокзал. Там вже потяг і наше велике рідне місто Київ.
