Дорога к Луцку проходила под разговоры и вырезании стикеров маленькими маникюрными ножничками, так как кое-кто забыл или не хотел это делать дома.
Ночью, не помню на какой именно станции, вышли подышать свежим воздухом и узнать как там дела у наших ребят с соседних вагонов. Как оказалось, там у них было очень весело. Проводница выгнала всех с вагона и закрылась внутри, в надежде, что поезд отправится без наших парней, но она, наверное, так и не поняла кто ее пассажиры.
После общения на свежем воздухе все разбрелись по вагонам.
Подъезжая к Луцку, все понимали, что нас уже ждут. Подъехав к вокзалу и выглянув в окно, я немного охренел, когда увидел, сколько их там было.

Вчора, 10.10.2010, неподалік від Києва, відбувся турнір з футболу серед колективів 20 сектору. Команда від нашого колективу була присутньою також. Груповий етап наша команда закінчила з 9-ма очками(3 перемоги, 1 поразка) і вийшла до чвертьфіналу де на нас вже чекала команда All Stars(як стане відомо пізніше - переможець турніру). Результат чвертьфінального матчу: основний час - 0:0 та програш у серії пенальті - 4:5. Висновок: досить непоганий виступ нашої команди, чудова організація. Дякуємо організатором та учасникам.

Вчора було завершене ще одне графітті від KCS

Полтава. Один з найближчих виїздів за сезон. Спочатку наша шановна УПЛ планувала цю гру на пятницю, 13 серпня. Але за тиждень до гри з'явилася гарна новина: гру перенесено на суботу! Це означало, що не потрібно було відпрошуватися з роботи і розповідати керівництву про похід до стоматолога або поїздку на дачу.
Основна частина виїзних рано вранці спросоння окупувало все, що рухалося в сторону Полтави. Навіть була тривога, що рухатися воно вже не зможе, і доведеться пересідати на якийсь інший вид транспорту.
Незважаючи на спеку, дорога пролетіла швидко й непомітно. Вже в самій Полтаві частина виїзних прогулювалася центром міста, частина знайшла місце де можна було перекусити. Ближче до самої гри, відбувався марш фенів Великого Клубу вулицями міста. Піротехніка, гучні злагоджені заряди, безліч вдалих фото.

Нове графітті від KCS

Багатьма очікуваний виїзд до міста Лева, плюс передостанній, і як висновок-виїхало близько 7 сотень киян.
Виїзд хоч і пробивався не прямим потягом до Львову, маршрут був досить зручний. До міста N добиралося чимало хохлів. Колектив в потязі підібрався душевний, тому дорога сумною не була-постійні переміщення із вагону до вагона, піротехника на станціях, істерика провідників...
Вищезгадуванне місце N зустріло нас темрявою, кількома місцевими на вулицях, холодом та всім зачиненим. Пройшовшись хвилин 20 куди очі дивились, все на що натрапили-якесь закрите паті, можливо у центрі міста, на яке 20-30 рил, звичайно, не впустили. До потягу залишалось не так багато часу,тому вирішено було повернути назад до вокзалу.
Дорога до Львова була спокійною і нічим не відзначилась,тому всі з нетерпінням чекали на прибуття.

26 квітня 2010 року KCS виповнилося 2 роки!
Звичайно, в масштабах біло-синього руху вік зовсім не значний, але все ж таки можна стверджувати, що ми є стабільним, перспективним колективом однодумців, який приймає участь у всіх напрямках діяльності двіжу та робить все для піднесення гордого імені «Фанати Динамо»! Найголовнішим є те, що ми впевнені у собі, прагнемо й подалі розвиватися і самовдосконалюватися та отримуємо справжню насолоду від нашого спільного та єдиного фанатського життя!
Зараз KCS – це близько 15 чоловік, які всі як один мають спільну мету та біло-сині серця. Це постійне представництво від банди на виїздах – наш виїзний банер за цей рік можна було спостерігати на всіх стадіонах, де грала наша Команда, найважливіші виїзні матчі були пробиті майже усім складом.

Відеокліп з матчу Оболонь - Динамо.
Тривалість: 1:20 хв.
Саундтрек: Stereomud - Control Freak

Незважаючи на Великдень, питання "їхати-чи не їхати" не було актуальним. Звичайно ж їхати! Певні незначні проблеми створювала відсутність прямих квитків до Луганська. Озброївшись картою України, ми все таки найшли на ній невеличкий райцентр в одній з сусідніх з Луганською областю, транзитом через який можна було дібратися на гру ВКДК.
Дібравшись вранці до потрібного нам вокзалу, сіли до маршрутку до Луганська. Там в нас була запланована вже традиційна гра з місцевими хлопцями. Минулого року кияни здобули перемогу з сухими рахунком 2-0, тож луганчани прагнули взяти реванш. Гра почалася з неприємного випадку з одним киянином. Хочеться подякувати луганчанам за допомогу. З коштами, лікарнею і т.д. Сама ж гра закінчилася з рахунком 4-2 на користь господарів, яким вдалося зібрати кращий склад, ніж в минулому році. Слід відмітити, що 2 голи кияни забили самі собі.

До Ужгороду ми прибули рано вранці. Нічні пригоди та довга дорога на нас не дуже вплинули, тож вагон ми покидали з чудовим настроєм. На наше здивування, звичної для виїздів зустрічі з боку місцевих органів не було. Тож ми вирішили піти прогулятися містом разом з іншими киянами, які не зважаючи на будній день, змогли пробити виїзд.
Прогулюючись містом ми дійшли до ужгородського замку. Через ранній час він був зачинений. Тож ми вирішили зайти до університету, що був розташований навпроти замку. Виходячи з університету, ми побачили, що підїхав джип, з якого вийшов один з деканів цього університету. Він запитав нас яку пару ми прогулюємо. Відповіли йому, що в нас пару зараз веде професор К-ір. Потім декан почав нас вмовляти повернутися на пари, і взагалі, перестати прогулювати їх. Через певний час ми все ж таки зізналися, що ми з Києва.