Незважаючи на Великдень, питання "їхати-чи не їхати" не було актуальним. Звичайно ж їхати! Певні незначні проблеми створювала відсутність прямих квитків до Луганська. Озброївшись картою України, ми все таки найшли на ній невеличкий райцентр в одній з сусідніх з Луганською областю, транзитом через який можна було дібратися на гру ВКДК.
Дібравшись вранці до потрібного нам вокзалу, сіли до маршрутку до Луганська. Там в нас була запланована вже традиційна гра з місцевими хлопцями. Минулого року кияни здобули перемогу з сухими рахунком 2-0, тож луганчани прагнули взяти реванш. Гра почалася з неприємного випадку з одним киянином. Хочеться подякувати луганчанам за допомогу. З коштами, лікарнею і т.д. Сама ж гра закінчилася з рахунком 4-2 на користь господарів, яким вдалося зібрати кращий склад, ніж в минулому році. Слід відмітити, що 2 голи кияни забили самі собі.
На секторі гостей зібралося трохи більше півсотні. На вихід команд був розтягнутий банер "Біло-сині". Хочеться виділити банерну лінію. Були присутні банера різних банд, декілька олдових банерів(серед них, і вже традиційний "Darnitsa Hools"), банер в підтримку POW. Заряди киян лунали злагоджено й гучно. Цьому посприяла особиста присутність президента СС на секторі. Було декілька перекличок з луганчанами "Слава Україні!-Героям слава!". Гра особливо не радувала, хоча нарешті Ярмоленко використав свої моменти.
Після гри басом дібралися до вокзалу. Вписавши декількох хлопців до вагонів попрямували додому. Під час подорожі відбулося ознайомлення вже вищезгадуваного Президента з системою організаціїї та діяльності різних київських банд.
Прибуття потягу до Києва було відзначене синхронним (відносно синхронним, якщо чесно) виконанням "Грає море зелене."